Вона мовчала три роки. але коли він віддав гроші, відкладені на квартиру, своїй мамі — вона не витримала.

— Я тоді нічого не сказала, — пригадує Галина. — Слухала, як він пояснює, що "мама виростила його одна", що вона заслужила на допомогу, що потім усе повернеться.

А я стояла з маленькою дитиною на руках у холодній орендованій квартирі. І мовчала.

Він справді був добрим сином. І, певно, завжди залишиться. Але перестав бути чоловіком.

Коли вона захворіла, він зняв з нашої сімейної картки майже все. І навіть не попередив.

Я дізналася випадково — в магазині. Коли банківська карта не провела оплату за дитячі підгузки.

Я стояла біля каси, червоніла, а він у цей момент сидів біля мами і годував її з ложки.

Я тоді йому не подзвонила. І ще довго мовчала.

А потім...

…А потім я просто сіла на підлогу у ванній і заплакала.

Не тихо, не стримано, як зазвичай. А по-справжньому. З голосом, з болем у грудях, з тією втомою, що накопичувалась роками.

Мені було не стільки образливо, скільки страшно. Я боялась, що так буде завжди: що я завжди буду мовчати, а він — завжди буде “хорошим сином” замість того, щоб бути чоловіком.

Після тієї ночі я не сказала йому нічого — просто жила далі. Але щось у мені змінилось. Я почала відкладати окремо, на себе і на сина. Почала вести підробітки. Шукала способи вижити, не покладаючись на нього. Не тому, що хотіла піти — а тому, що більше не хотіла тонути.

Ми стали чужими. Він повертався додому пізно, говорив про втому, про маму, про те, як важко. Я більше не відповідала.

А потім… одного дня він приніс сумку. Велику, дорожню. І сказав, що їде жити до мами. Що так буде простіше.

Я навіть не плакала. Просто закрила за ним двері й зробила чай.

Було дуже порожньо. Але… не страшно. Бо я вже знала, що можу.

І знаєш, що було далі?

Через пів року він повернувся. Не до мене — до порогу. Стояв, просив побачити сина. А потім — просто подивився мені в очі й сказав:

— Я все зіпсував, правда?

Я нічого не відповіла. Лише відвела дитину в іншу кімнату й закрила за собою двері.

Бо іноді найкраще, що ти можеш зробити для себе — це перестати чекати, що хтось зміниться. І просто змінити себе.